Новомученики та сповідники Бориспільської єпархії ХХ століття: постановка питання

Бориспільська єпархія Української Православної Церкви була утворена рішенням Священного Синоду 25 вересня 2013 р. (журнал №58). До її складу увійшли сім районів Київської області: Баришівський, Бориспільський, Броварський, Вишгородський, Згурівський, Переяслав-Хмельницький та Яготинський, а також міста обласного підпорядкування – Березань, Бориспіль, Бровари та Переяслав.

Бориспільська єпархія є однією з наймолодших в Українській Православній Церкві, але, розташована у самому центрі давньоруських земель, вона має святих, які стояли біля витоків Православ’я на Русі. Це страстотерпці князі Борис і Гліб (1015) та преподобний Єфрем Печерський, єпископ Переяславський (1098). До них можна додати преподобномученика Макарія Канівського, Переяславського (1678), а також святителя Іларіона, єпископа Полтавського і Переяславського (1904), нещодавно канонізованого для місцевого вшанування у Полтавській єпархії. Серед шанованих святинь Бориспільської єпархії слід особливо відмітити Володимирську (Києво-Вишгородську) ікону Божої Матері, яка до 1169 р. знаходилася у Вишгороді.

Проте ХХ століття явило безліч подвижників серед народу Божого, які сповідували свою віру у Христа розп’ятого і воскреслого не шкодуючи власного життя, навіть до самої смерті. У 2000 р. на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви було встановлено пам’ять Собору Новомучеників і Сповідників Церкви Руської, серед яких вшановуються святі, імена яких відкриті спільноті вірних або відомі лише Богу. І сьогодні наш священний обов’язок як тих, хто завдячує своїм буттям у Церкві крові мучеників та трудам сповідників, вивчати і пам’ятати своїх наставників, щоби бути здатними своїм життям наслідувати їхню віру (див. Євр. 13:7).

Вивчення спадщини новомучеників і сповідників ХХ століття було визначене як одне з пріоритетних на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви у 2011 р.[1]. Сьогодні значно активізувалася робота з дослідження їхнього життя і подвигу, увіковічення пам’яті у посвяті храмів та назвах вулиць, встановленні пам’ятників і меморіалів, створенні музеїв та проведенні тематичних виставок. Наукова і богословська спадщина новомучеників і сповідників стала об’єктом вивчення у духовних школах, на відповідні теми захищаються кваліфікаційні роботи та дисертації, перевидаються праці самих подвижників.

Усе це створило достатню базу не лише для поширення знань серед народу про духовенство, чернецтво і мирян, що постраждали за віру у ХХ столітті, але й стало підґрунтям для встановлення їхнього молитовного вшанування. Зокрема, серед єпархій Української Православної Церкви уже встановлено дні пам’яті собору новомучеників Бердянських (четвер 3-ї  седмиці після Пасхи), Ізюмських (субота 3-ї седмиці після Пасхи), Черкаських (13/26 травня), Слобідського краю (19 травня / 1 червня), Запорізького краю (13/26 червня), Мгарських (24 липня / 6 серпня), Єкатеринославських (31 серпня / 13 вересня) та Кримських (19 листопада / 2 грудня). Більшість єпархій має також святих новомучеників та сповідників, які канонізовані та вшановуються індивідуально[2].

Переходячи власне до Бориспільської єпархії, відмітимо, що тут робота з вивчення спадщини новомучеників та сповідників ХХ століття лише набирає обертів. Саме з цією метою розпорядженням митрополита Бориспільського і Броварського Антонія (Паканича) було створено окрему Комісію по канонізації сповідників Бориспільської єпархії. Першим завданням, яке комісія взяла на себе, було виявлення з уже прославлених святих тих, хто якось був пов’язаний з Бориспільською єпархією: своїм народженням, навчанням, священицьким служінням, проживанням, відбуванням безвинного покарання або кончиною і похованням. Наразі виявлено тільки священномученика Віктора Еланського (1937), родом з с. Плоске Броварського району, канонізованого для загальноцерковного вшанування Архієрейським Собором Руської Православної Церкви у 2000 р. Однак цей пошук з уже канонізованих новомучеників та сповідників не можна вважати вичерпаним або завершеним, і в подальшому він неодмінно триватиме.

В той же час, не слід забувати, що Бориспільська єпархія стала ареною політичних репресій, яких зазнало населення нашої країни від радянської влади. Не можна оминати і той факт, що саме на території Бориспільської єпархії розташований Биківнянський ліс – об’єкт «спеціального призначення». Його ділянка розміром у 5,3 га використовувалася органами НКВС УРСР для масових поховань репресованих протягом 1937–1941 рр. Співробітниками Галузевого державного архіву СБУ та Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» були документально встановлені прізвища понад 18,5 тис. осіб, яким були винесені вироки в Києві і які поховані в Биківні. Загалом, кількість похованих у Биківнянському лісі остаточно не встановлена. На думку дослідників, вона може становити від 20 до 100 тисяч осіб[3]. Безумовно, серед згаданих жертв є представники і православного духовенства та віруючих.

Тож на даному етапі завданням Комісії по канонізації сповідників Бориспільської єпархії є встановлення переліку осіб репресованих священно- та церковнослужителів з метою подальшого пошуку та обробки відповідних документів, відтворення їхнього життєвого шляху і встановлення історичної пам’яті, а в перспективі – підготовки матеріалів для можливої канонізації. У цьому напрямку було розпочато роботу з вивчення інформації, опублікованої відповідними державними архівними установами.

Серед найбільших збірок треба назвати багатотомне видання «Реабілітовані історією». В результаті опрацювання біографічних даних другого тому по Київській області[4], у межах тих районів, які входять до складу Бориспільської єпархії, було виявлено імена та короткі відомості ­­­про 74 репресованих священно- та церковнослужителів. Для більш зручного оперування даними, ми розподілили їх за різними категоріями наступним чином.

За районами області:

Баришівський – 10

Бориспільський – 6

Броварський – 6

Вишгородський – 12

Згурівський – 7

Переяслав-Хмельницький – 26

Яготинський – 7


За роками:

1929 – 1

1930 – 16

1933 – 2

1937 – 47

1938 – 7

1945 – 1


За вироком:

розстріляні – 34

позбавлені волі – 28

виселені – 12


За саном:

священики – 63

диякон – 1

монах – 4

монахиня – 1

священнослужитель у монастирі – 1

служитель культу – 2

миряни – 2

Таким чином, оперуючи цими даними, можемо зробити проміжний підсумок, що серед священно- та церковнослужителів в основному постраждали саме священики, більше половини з яких зазнали мученицької кончини – були розстріляні. Пік репресій припав на 1937 р., а географічно найбільше репресованих було у Переяслав-Хмельницькому районі.

В архівних джерелах[5] було виявлено ще 9 священиків, пов’язаних з Бориспільською єпархією, які не зустрічалися у згадуваному виданні «Реабілітовані історією». На момент арешту вони проживали у наступних районах: один – в Бориспільському, сім – у Броварському, один – у Кагарлицькому. Репресовані: один у 1929 р., двоє у 1930 р., п’ятеро у 1937 р., один у 1938 р. З них четверо були розстріляні, троє позбавлені волі, в одного – конфісковане майно, один – заарештований і його доля невідома.

Ведучи мову про збір інформації, треба навести випадки, коли люди шукали своїх родичів і зверталися до державних архівних установ для отримання відповідних відомостей. В тих документах, які їм видавалися, репресовані особи проходили у справах не окремо, а цілими списками. У таких групових справах були також і священики. І сьогодні це дає додаткову можливість виявляти постраждалих священно- і церковнослужителів.

Говорячи про останній випадок, необхідно загадати нашого вірянина Андрія Андрійовича Манжоса, який розшукуючи постраждалих людей, натрапив на імена репресованих священиків. Завдяки його ентузіазму було знайдено і опрацьовано документи кримінальних справ, що стосуються 15 засуджених з Переяслав-Хмельницького району. 10 із них не згадувалися раніше у попередніх джерелах[6].

Презентуючи надані ним матеріали справ, можемо навести наступне.

За районами області:

Переяслав-Хмельницький – 13

Баришівський – 2


За роками:

1937 – 13

1938 – 2


За вироком:

розстріляні – 8

позбавлені волі – 3

вирок не визначений (направлені до «трійки» Київського обласного управління НКВС) – 4


За саном:

священики – 12

псаломщики – 1

миряни – 2

Додатковим джерелами біографічних даних можуть бути також краєзнавчі розвідки, усні або зафіксовані спогади старожилів. У зв’язку з цим ми заохочуємо кліриків єпархії та прихожан наших парафій до збору цих даних.

Таким чином, у загальній сукупності станом на сьогодні встановлено імена 93-х священно- і церковнослужителів, які були репресовані у роки радянської влади і які на той момент служили або проживали на території Бориспільської єпархії. Звичайно, стан вивченості їхніх біографій дуже різний. Тому наступним кроком діяльності єпархіальної комісії має бути вивчення кожної особової справи окремо та дослідження життєвого шляху постраждалих за віру, що служитиме відновленню історичної пам’яті та за дотримання певних умов може стати підставою для подачі матеріалів на канонізацію.

Але на цьому шляху постає ряд принципових питань. По-перше, треба чітко з’ясувати сан репресованої особи. Коли вказано «священик» або «піп», питання не виникають, але незрозуміло, кого анкети фіксують під категорією «служитель культу». Це могли бути псаломщики, пономарі, церковні старости, ченці та, власне, диякони і священики. Так само не вповні зрозуміло виглядає фраза «священнослужитель у монастирі».

По-друге, важливим є питання канонічного статусу священнослужителів. Серед встановлених 93-х осіб, 2-є вказані як священики, що тимчасово не працювали, і 21 – як священики без приходу. Це може означати, що церква, де служив священик, була закрита або зруйнована, і тому він залишився без парафії. Може бути випадок, що він переселився з іншого населеного пункту, де до того ніс послух на приході. Але можливий і такий варіант, що цей священнослужитель знаходився під забороною чи іншими церковно-канонічними відлученнями.

У зв’язку з цим постає третє питання – юрисдикційна приналежність особи. Нагадаємо, що до початку Другої світової війни на території України, крім канонічної Православної Церкви, священиків якої часто називали належними до «патріаршої» або «тихонівської» орієнтації, діяли ще кілька релігійних течій і угруповань, що називали себе православними. Серед них треба назвати т. зв. «Живу Церкву» або «обновленців», які виступали проти законної влади в особі патріарха Тихона (Бєлавіна), почали змінювати канонічні норми Церкви і пішли на співпрацю з більшовиками. Наступною була т. зв. «Істинно-Православна Церква» або «іосифляни», які не визнали митрополита Сергія (Страгородського) і розірвали спілкування з ними через його Декларацію 1927 р. Третьою чисельною громадою була «Українська Автокефальна Православна Церква» або «липківці», які не мали апостольської спадковості та дійсних священицьких хіротоній. Тому у кожному окремому випадку необхідно встановити, з ким віднайдені священнослужителі перебували у євхаристичному спілкуванні. Також можливий такий варіант, що особа могла розкаятися і повернутися в лоно канонічної Церкви, але це все – завдання для дослідження.

Четверте питання, як склалася доля тих, хто не був розстріляний, але був позбавлений волі чи висланий за межі України. Необхідно дослідити місце їх заслання і подальше життя. Треба пам’ятати і про хвилю хрущовської антирелігійної кампанії, в роки якої деякі священики зрікалися свого сану і навіть віри, могли певним чином співпрацювати з радянськими органами влади і спецслужбами. А оселитися після відбуття покарання вони могли по всій території Радянського Союзу.

Ведучи мову про можливість канонізації, виникає необхідність дослідити життя священнослужителів до революції і Великого терору. Адже свідченням святості має бути не лише мученицька кончина, але й благочестиве життя людини. У цьому випадку завдання також ускладнюється тією обставиною, що до 1925 р. територія Бориспільської єпархії входила до складу трьох губерній: Київської, Чернігівської і Полтавської. Єпархіальний устрій, відповідно, узгоджувався з цивільним територіальним поділом. Тому завданням стоїть дослідити клірові книги трьох єпархій і архівні документи відповідних духовних консисторій.

Таким чином, ставлячи на порядок денний питання новомучеників і сповідників Бориспільської єпархії ХХ століття, у даному огляді було ідентифіковано сучасний стан дослідження проблеми, виявлено і сформовано базу репресованих священнослужителів, здійснено первинну обробку їхніх біограм, а також окреслено головні завдання і напрямки роботи Комісії по канонізації сповідників Бориспільської єпархії.


Амвросій (Вайнагій), єпископ Згурівський, вікарій Бориспільської єпархії, кандидат богослов’я. 


Джерело: Церква мучеників: гоніння на віру та Церкву у ХХ столітті: матеріали Міжнар. наук. конф. (К., 6–7 лютого 2020 р.) / упоряд. С.В. Шумило; відп. ред. прот. В. Савельєв. — К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви, 2020. — С.50–55.


[1] О мерах по сохранению памяти новомучеников, исповедников и всех невинно от богоборцев в годы гонений пострадавших. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/1400907.html (дата посещения: 26.01.2020).

[2] Православний церковний календар, 2020 р. К., 2019. 160 с.

[3] Биківнянська трагедія: імена з безіменних могил. URL: http://www.memory.gov.ua/news/bikivnyanska-tragediya-imena-z-bezimennikh-mogil (дата відвідування: 26.01.2020).

[4] Реабілітовані історією. Київська область. Книга друга. К., 2007. 1040 с.

[5] Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України). Фонд 263: Особи репресовані органами ДПУ–НКВС–КДБ у 1920–1950-ті рр. по м. Києву та Київській області. Оп.1. Спр. 30968, 30979, 56259, 58945, 60112, 60336, 62382, 65184.

[6] ЦДАГО України. Ф.263. Оп.1. Спр. 62382. 


Дитвіться по темі: Церковь Мучеников: гонения на веру и Церковь в ХХ веке >>>

База данных репрессированных 

Обновления в Базе данных репрессированных
Последние публикации
Викладачі шкіл на Київщині ознайомились з історією сталінських репресій проти православного духовенства

Викладачі шкіл на Київщині ознайомились з історією сталінських репресій проти православного духовенства

У Борисполі відбулася канонізація священномученика Михаїла Под’єльського

У Борисполі відбулася канонізація священномученика Михаїла Под’єльського

У Броварах вперше представили невідомі імена репресованих священнослужителів з Броварщини та запропонували перейменувати на їхню честь низку вулиць міста

У Броварах вперше представили невідомі імена репресованих священнослужителів з Броварщини та запропонували перейменувати на їхню честь низку вулиць міста

Програма заходів з вшанування пам’яті репресованого духовенства м. Бровари, 12 – 13 листопада 2021 р.

Програма заходів з вшанування пам’яті репресованого духовенства м. Бровари, 12 – 13 листопада 2021 р.

В Сумской епархии в лике местночтимых святых прославили преподобномученика Аристарха (Ситало)

В Сумской епархии в лике местночтимых святых прославили преподобномученика Аристарха (Ситало)

Заупокойные молитвы по погибшим в Бабьем Яру

Заупокойные молитвы по погибшим в Бабьем Яру

Православне духовенство та порятунок єврейського населення від Голокосту

Православне духовенство та порятунок єврейського населення від Голокосту

Вітальні слова учасникам круглого столу «Роль православного духовенства та віруючих у порятунку єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни»

Вітальні слова учасникам круглого столу «Роль православного духовенства та віруючих у порятунку єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни»

Програма наукового круглого столу на тему «Роль православного духовенства та віруючих у порятунку єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни»

Програма круглого столу «Роль православного духовенства та віруючих у порятунку єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни»

Представники Центру Новомучеників взяли участь в роботі Міжнародної конференції «Биківня – від території смерті до місця пам’яті»

Представники Центру Новомучеників взяли участь в роботі Міжнародної конференції «Биківня – від території смерті до місця пам’яті»